«Ми бачимо випускника гімназії цілісною молодою людиною в якій збалансоване бажання творити і досліджувати, розвиватися та водночас готовність допомогти та послужити іншому…
Ми бачимо нашого випускника відповідальним членом громадянського суспільства, добре підготованим до викликів сьогодення, здібним аналізувати їх та адекватно реагувати. »
Багато хто теж хотів би, щоб майбутні покоління були саме такими, але мало тих, хто зміг це дійсно «побачити» і окреслити практичні кроки для досягнення цієї мети. Натомість, більшість батьків та освітян продовжують нарікати на шкільну систему освіти і неспроможність держави реформувати її відповідно до потреб сьогодення.
Нарікання і постійне невдоволення державою стало невід’ємною частиною нашого суспільства. Українці все ще чекають на те, що зявиться чудо–президент/-мер/-реформатори, хтось там інший, хто прийде і враз все змінить на краще. Але правда в тому, що країна змінюється не зверху вниз, а знизу доверху, тобто зміни починаються із кожного з нас. А в основі таких змін є готовність взяти відповідальність як за своє життя, так і за своє місто і країну.
Два роки тому Ірпінська Біблійна церква почала втілювати свою давнішню мрію – створення загальноосвітньої школи. На сьогоднішній день, в гімназії вже навчається 42 щасливих учні 2-го та двох 1-х класів. У найближчому майбутньому планується формування всіх 12-ти класів, які розміщуватимуться у новій сучасній будівлі.
Сьогодні колектив гімназії налічує 20 професійних педагогів, які працюють над тим, щоб в атмосфері прийняття і свободи, учні могли гармонійно розвивати свої здібності й таланти. Невід’ємною частиною бачення гімназії є також створення умов для розвитку не тільки учня, а й вчителя, який зможе розвиватися професійно і отримувати задоволення від праці.
Заснувати школу і чітко усвідомлювати, яким ти хочеш бачити свого випускника через 10 років, це не тільки сміливість взяти відповідальність на себе, але і розуміння того, що зусиль лише засновників та колективу гімназії для цього замало. Це бачення потрібно передати ще багатьом, аби виховати таке покоління, яке зможе змінити нашу країну. Тому перша вечеря партнерів Ірпінської християнської гімназії, яка відбулася 28 січня, це спроба поділитися своїм баченням та запрошення долучитися до його втілення. Голова Наглядової ради гімназії (та старший пастор Ірпінської біблійної церкви) Микола Романюк під час заходу так і зазначив, що: «Справа, про яку ми мріємо і реалізацію якої уже почали, велика, більша за нас. Але користь від неї простягається далі за наші інтереси і відповідає запитам сучасних батьків; міста, яке швидко розвивається та потребує нових шкіл; суспільства, для якого необхідне покоління, що буде здібне ефективно вирішувати питання та виклики завтрашнього дня. Об’єднання зусиль заради спільної користі зробить нас свідками великої справи. Але ви також можете бути причетні до мрії.»
Засновники та колектив гімназії добре розуміють, що метою є не просто створення однієї школи і побудова сучасної функціональної будівлі, а власне бажання надихнути українців, які звикли нарікати і чекати, що хтось щось зробить за них, об’єднувати зусилля і змінювати те, що сьогодні потребує нагальних змін, освіту зокрема. А для цього зусиль колективу гімназії замало, потрібні партнери, участь громади. Бачити майбутнє і сподіватись на партнерство у такій важливій галузі як освіта говорить про відкритість сучасної церкви до суспільства. Вона не розділяє людей на своїх і чужих, вона пропонує кожному долучитися до цієї справи, кожному, хто теж хоче побачити такого випускника, побачити щасливого вчителя, який не соромиться своєї професії, побачити школу, де основними засадами є духовність, розвиток і відповідальність, побачити нову змінену на краще країну.
До речі, в Ірпінській християнській гімназії виховується толерантність до інших релігійних поглядів, серед батьків учнів є християни різних конфесій (баптисти, православні, католики, греко-католики, п’ятидесятники), а також родини, які не асоціюють себе з жодним релігійним спрямуванням.
Перша вечеря для партнерів це – святкова атмосфера зі свічками, живою музикою від брас-квінтету «Академія», вишуканим фуршетом й приємним спілкуванням, але більше того, це свято великої мрії, яка вже почала успішно втілюватися.
Цей захід і є свідченням того, що церква не для того, щоб створити відокремлений куточок затишку і краси в понівеченій байдужістю країні, церква − це люди, які не бояться відповідальності, тому вона швидко реагує на соціальні виклики, церква є відкритою — вона готова побачити в тобі партнера справи, що є надзвичайно важливою і більшою за кожного з нас окремо, але яку можливо втілити разом задля достойного майбутнього наших дітей та нашої країни.
Олена Товянська
